Алла Гінак: Співвідношення "4 до 3" виявилося ефективним

Чотири дні колектив працює, три – на відпочинку. Такий графік дозволяє успішно працювати навіть у складних умовах, повідомляють на підприємстві.

За два останні роки компанія «Белста» перерахувала до бюджети усіх рівнів понад 181 млн. грн податків. Під час повномасштабної війни було перераховано понад 48 млн. грн. до місцевого бюджету.

Виробник бренду домашнього взуття має головне підприємство у Білгороді-Дністровському та філію у Білгород-Дністровському районі Одещини. Більше року тому підприємство відмовилось від стандартного 5-денного робочого тижня. Зараз фабрика  працює за графіком: чотири робочих дні та три вихідних.

За три вихідні дні люди встигають відпочити, багато хто з колективу живе у селах Білгород-Дністровського району, звідки їх возять на роботу автобуси фабрики. Два рази на рік підприємство зупиняється на «канікули» — на два тижні, взимку та влітку. Робітники масово йдуть у планові оплачувані відпустки. Така практика досить популярна у європейської промисловості. Саме нею фабрика користується весь час існування виробництва, майже 20 років. За цей час відвантажують готову продукцію зі складів, створюють нові колекції взуття.

Про цю, практично, стратегію роботи промисловців в нових умовах, засновниця бренду Алла Гінак жартома каже «посібник по виживанню бізнеса» на своїй сторінці у Facebook:

«Моя розповідь про «Белсту» під час війни – готовий посібник по виживанню українського бізнесу.  Останні 15+ років нас (я про український бізнес) не балували стабільністю економіки та диверсифікацією ринків. Плюс ковід (хто його ще пам’ятає?) однак війна стала надвипробуванням. Я знаю десятки сильніших за нас підприємств, що просто зникли. А що ми? Ми вистояли. Зараз на фабриці працює більше 700 людей. До війни було майже тисяча. Заробітна плата робітників на «Белсті» становить близько 13 тисяч гривень в середньому.  На жаль, мало залишилось майстрів, які мали зарплату понад 20 тисяч гривень! Але ми берем на роботу нових учениць.

Працюємо так: чотири робочих дні і три вихідних дні. Таке співвідношення «4 до 3» виявилося ефективним. Ми перевірили, результатом задоволені всі. Графік змінився рік тому, зі сбереженням заробітньої плати. Сміливо рекомендую схему іншим виробникам. Люди встигають відпочити за три дні (наскільки це можливо в умовах війни), а нам не треба турбуватись про скорочення».

Зараз у контрактах «Белсти» існує пункт про заборону продажу домашнього взуття на території ворога.

«Збут – зараз це постійний стрес, але ми наполегливі! Виробники в Україні мене зрозуміють. Наши партнери ще з довоєнного періоду це Молдова і Казахстан. В наших міжнародних договорах є пункт про те, що ми забороняємо продавати взуття бренду «Белста» в рф, – пише Алла Гінак. —  Невеликими партіями ми зайшли на ринок ЕС, до Румунії і Польщі. Працюємо далі!»

Довідково. 

Взуттєва фабрика «Белста» на початку повномасштабного вторгнення виробляла до 40 тис пар на день та була найбільш великим виробником домашнього взуття в Україні. У 2021 році компанія провела ребрендинг, запустила вторинну переробки сировини, розширила виробництво до модельного, спортивного, зимового взуття. Торгові партнери «Белсти» у 2020 році відкрили десятки фірмових магазинів у великих містах України.  З перших днів війни фабрика втратила багато складів з готовою продукцією у Харкові внаслідок ракетних атак, але продовжує працювати та підтримує ЗСУ. Більше 6 млн грн. «Белста» з 2022 року перерахувала на підтримку ЗСУ у благодійні фонди та окремим військовим підрозділам.

«Повномасштабне вторгнення застало «Белсту» на надзвичайній висоті її розвітку… — згадує Гінак. — Але з перших днів вторгнення ми понесли колосальні втрати, фінансова система завмерла, Україна палала. Та яке там затишне домашнє взуття, коли небо впало на землю, а дому з затишком більше немає? Грошей не стало, бо оптовіки були винні великі суми, а в нас залишались обовʼязки перед постачальниками за сировину. Тоді наши працівники, що не поїхали, сіли за швейні машинки і шили тактичні розвантажувальні жилети з тих залишків тканини, яка були в нас на складах. Тисячі «розгрузок» було безоплатно передано на потреби нашого ТРО. На той момент їх не було ніяких!»

«Ми всі до одного на «Белсті» стали сильнішими і звично проходимо «важкі ділянки». Ми загартовані разом з Україною, тож нас не здолати, — від імені колективу та адміністраціі фабріки каже Алла Гінак. — Наші родини з нами. Мої сини в Україні, наприклад, я також нікуди не поїду. Ми залишились з Білгородом-Дністровським. Це наш проект, життя, вибір та сенс життя».