Одеський припортовий завод виставили на продаж

 Стартова ціна лота - 4,5 млрд грн.

Держпакет акцій ОПЗ продадуть через відкритий електронний аукціон. Завод, який до війни виробляв аміак і карбамід, із 2022 року функціонує лише частково.

Очікується, що після нового власника завод запрацює повністю.

Віддати до приватних рук його намагаються з 2009 року. Останнім часом підприємство працювало не за профілем і спеціалізувалося на перевантаженні зерна. Із червня воно простоює через російські удари.

Свириденко написала посаду, де перерахувала нові рішення уряду. Продаж заводу також у цьому списку, у доларах його стартова ціна понад сто мільйонів. Поки достеменно невідомо, коли оголосять аукціон і які будуть вимоги для покупця, чи потрібно зберігати базовий профіль ОПЗ щодо роботи з аміаком чи ні.

Можна припустити, що вимагатимуть – у посту прем'єра є фраза, що приватизація дозволить: “...відновити виробництво, створити нові робочі місця та забезпечити аграріїв доступом до вітчизняних добрив”.

Завод уперше намагалася продати інша жінка-прем'єрка, Юлія Тимошенко. У 2009 році вона схлинулася з президентом Віктором Ющенком, який виступив проти і підписав відповідний указ. У ньому йшлося, що: “рішення про приватизацію підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки країни, за відсутності адекватної сучасному рівню розвитку суспільних відносин Держпрограми приватизації не відповідає інтересам національної безпеки”.

Аукціон таки був проведений і майже 100% акцій продали за п'ять мільярдів компанії "Нортіма". Її пов'язували з Ігорем Коломойським. Підсумки аукціону було скасовано, а згодом рішення про продаж заблокував Конституційний суд.

Вдруге підприємство намагалися приватизувати після Майдану. Фонд Держмайна став готуватися до продажу заводу у грудні 2014 року і того ж місяця зупинив процес.

Наступна спроба була у 2016 році – з ціною 13,1 мільярда гривень та пізніше 5,16 мільярда. Потрібно враховувати, що курс долара дев'ять років тому відрізнявся від нинішнього.

Завод після 2014 року працював з перебоями, одного разу перерва тривала 15 місяців. 2021 року він знову встав, уже через високі ціни на газ. Після початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році робота була небезпечною, неофіційна назва заводу “аміачний”. Відповідати за можливу техногенну катастрофу після прильоту єдиного "Іскандера" або "Калібра" ніхто не хоче.

У результаті Припортовий переорієнтувався на перевалку зерна. Площа підприємства близько 250 гектарів, там багато складських приміщень та є перевантажувальний комплекс. Все йшло добре, наскільки воно може бути добрим у наш час. ОПЗ уклав угоду з великим оператором агроринку, партнером із перевантаження зернових став великий трейдер "В АГРО".

У маркетинговому 2024-2025 році підприємство перевантажило близько 638 ​​тис. тонн зернових. З них 625 тисяч тонн кукурудзи та 12,7 тисяч тонн сої. Але у червні росіяни вдарили по складах і робота припинилася.

Як працювати за таких умов, незрозуміло. Плюс із купівлею заводу його новий власник отримає старі борги. Одному “Нафтогазу” ОПЗ винен 2,5 мільярда гривень за постачання газу. Запустити виробництво добрив можливо, технологічні лінії цілі і чекають на запуск. Але необхідне стартове фінансування приблизно мільярд гривень для закупівлі 30 мільйонів кубометрів газу.

У разі відновлення роботи підприємство зможе випускати за рік до півтора мільйона тонн добрив, закривши значну частину внутрішнього попиту. Але як це зробити до завершення бойових дій, незрозуміло. Для повноцінної роботи ОПЗ під час бойових дій треба стягнути установки Patriot та IRIS з усієї країни і це не захистить завод від гіпотетичного удару "Ліщиною".

Отже, купівля заводу в даному випадку, це інвестиція в післявоєнний бізнес. Але відіб'ється вона у разі, якщо світові ціни на добрива та аміак будуть високі, якщо газ буде не надто дорогим. Багато якщо. Поки що Одеський припортовий завод готуватимуть до приватизації.