Ріст вартості електроенергії та інших витрат місцевих водоканалів по суті унеможливлює подальше підтримання норм мораторію на тарифи ЖКХ, введеного в 2022 році.
“Уряд готує системні рішення для стабілізації розрахунків на ринку електроенергії. Перший крок — запуск спеціального механізму постачання електроенергії для теплокомуненерго, водоканалів і державних шахт. Частина платежів автоматично має спрямовуватися на оплату електроенергії”, – каже прем’єр Юлія Свириденко.
“Простими словами, влада намагається розплутати клубок величезних боргів за електроенергію і зробити так, щоб вони більше не накопичувались. Ідея хороша, правильна і вчасна, але… Візьмемо, будь-який водоканал у будь-якому місті України. З усіх комунальних підприємств саме водоканал – найбільший пожирач електроенергії. І, як правило, найбільший боржник за неї. Вартість води з крану на 50% складається з вартості електрики. Для чого водоканалу так багато електроенергії? На виробництво єдиного товару, який він може продати – воду. Електрика потрібна щоб підняти зі свердловин або викачати з річки воду, очистити її і нарешті проштовхнути через тисячі кілометрів труб до вас у квартиру“, – пише журналіст Євген Плінський.
У якості прикладу він наводить ситуацію в столиці: “Лише в Києві понад 4000 км зношених на 70% труб для води. Але навіть по цих заржавілих трубах не потече вода, якщо не буде електрики. Щоб знайти гроші на цей безкінечний цикл з виробництва – водоканал і продає свій єдиний товар. Однак, не за ринковою ціною, а за тарифом, який для великих міст донедавна встановлювався НКРЕКП і не змінювався з 2022 року. Справедливо? Можливо, якщо ти споживач. Тим більше, якщо ви платите за комуналку вчасно і без пауз, то борги водоканалу ніби і не ваші борги. Серйозно. В Києві з понад 1 мільйон абонентів, винні за воду лише десь 5%. Утім, у водоканалів інша думка.
Зараз ніхто і не згадає наскільки адекватним був тариф на воду у 2022, але всі памʼятають, що за останні чотири роки середня вартість електрики на ринку зросла з 4,95 грн до 10, 56 грн. Більше ніж вдвічі.
Показовий приклад – Хмельницький. Там водоканал отримав від своїх споживачів трохи більше 20 млн грн, а щоб розрахуватись за електрику їм потрібно 30 млн.
Про ціни на пальне, яким потрібно заправляти генератори в моменти відключень, теж ніхто не згадає, але це збільшує тиск на водоканали. Їм не те, що труби ремонтувати, або проводити модернізацію (щоб споживати менше електроенергії), їм реагенти скоро не буде на що купити, а електроенергія, з якої наполовину складається вода, лягає в безкінечний борг.
Та водоканал за борги ніхто не закриє і від електроенергії не відключить. Підприємство критичної інфраструктури у війну має працювати”.
Як відомо, раніше тарифною політикою в країіні займалась НКРЕКП. Теперь – місцева влада. Чи буде, до прикладу, у Одеської міськради бажання підвищити тариф на воду, як пропонує сьогодні “Інфокс водоканал”, спираючись на стрімкий ріст доходів та незадовільну ситуацію з платежами? Велике питання.
“Але спитайте себе – чи готові ви платити за воду більше, за умови, що вона завжди буде в крані?” – слушно резюмує Євген Плінський.
“Інфоксводоканал” хоче переглянути тарифи на водопостачання та водовідведення для населення. Ціна на воду з-під крана має зрости приблизно з 18 гривень за кубометр до майже 51 гривні, а за водовідведення – з 17,2 до 42,6 гривні за куб. У сумі виходить 93,6 гривні за кубометр замість цьогорічних 35,1.
Компанія вже повідомила про намір змінити тарифи та опублікувала структуру проекту на своєму сайті.


Зауваження та пропозиції приймаються до 29 травня включно – письмово або електронною поштою.
Сама компанія пояснює все зростанням витрат. Діючі тарифи для населення залишили на рівні 2022 року, а розраховували їх ще за цінами 2021 року – на електроенергію, матеріали, мінімальну зарплату, податки та збори. За цей час здорожчали електрика, реагенти, паливо, послуги сторонніх організацій, зросли зарплатні та податкові витрати.
За розрахунками самого підприємства, чинні тарифи для населення у першому кварталі 2026 року покривали лише 60,1% собівартості водопостачання та 73,5% собівартості водовідведення.
Через це компанія заявляє про борги за електроенергію, брак грошей на ремонти, фактичну зупинку програми модернізації, невиконання інвестпрограми та відтік працівників.